URM
Інтерв’ю Лонгріди

Медпунктів немає ніде у світі. Це питання ідеології – інтерв’ю з Олександром Каневським

Колишній начальник головного управління медичних закладів Укрзалізниці поділився своїм баченням щодо стану залізничної медицини й дій зі скорочення її активів. Що ми знайдемо, а що втратимо – в інтерв’ю на URM.

Що ви думаєте про ініціативу ЦОЗ УЗ, яка передбачає закриття медичних пунктів, де оглядають машиністів та інших працівників компанії?

Медпункти на підприємствах – це тільки частина залізничної медицини, яка була раніше. Цей напрямок має свої особливості за характером захворювань деяких залізничних професій. Є особливості призначення препаратів для тих же машиністів: для них засіб не повинен мати побічних дій. Наприклад, зниження уваги або кольоровідчуття. Звідси й виникла така галузь, як залізнична медицина — вона виділена в окремий напрямок, як військова або авіаційна. Адже це й аварії, і травми.

За часів становлення залізниць в Україні говорили, що потрібно ремонтувати не тільки поїзди, а й залізничників. Тому, згідно із залізничними наказами Міністерства інфраструктури, існують поняття профвідбору, профогляду, а також перед та післярейсового профогляду.

Періодичний профогляд дозволяв оцінити не тільки стан залізничника, а й те, як змінювався його стан у міру освоєння професії. Таким чином формувалася низка заходів із профілактики захворювань. Наприклад, гіпертонічна хвороба або захворювання шлунково-кишкового тракту. Тобто, якщо під час огляду виявляли патологію, то залізничника ставили під диспансерний нагляд. Реалізація диспансерного спостереження здійснювалася на медпунктах підприємств — раніше був виробничий лікар-терапевт. І, залежно від кількості працівників, він або перебував прямо в медпункті, або, якщо працівників було небагато, він приходив і оглядав їх. Також він проводив профілактичні заходи й консультації. Медпункти були місцем контролю стану залізничника й продовження його працездатного віку в комфортних умовах. Міцне здоров’я дозволяло добре працювати.

Захворюваність у залізничників була набагато нижчою, ніж у середньому по країні й на інших підприємствах. Тобто ці заходи були ефективними. А зараз і цього немає. Як, зокрема, й аналізу захворювань.

А що це за порядок або вимога щодо проведення передрейсових оглядів водіїв і машиністів?

Є такий наказ — обов’язкова умова передрейсових оглядів. Безумовно, потрібно допускати до роботи машиніста, який відповідає за життя людей, після кваліфікованого огляду: він має бути здоровим, у нього має бути нормальний тиск, він не повинен бути напідпитку або після пиятики.

Для деяких категорій залізничників такі огляди були обов’язковими, і це гарантувало безпеку руху поїздів. Тому однією з функцій залізничної медицини вважається саме «гарантування безпеки руху поїздів». А ось післярейсові огляди були актуальні для розуміння того, як людина працює в професії: наскільки вона втомилася, чи підвищився тиск, чи ні, який у неї емоційний стан. Ось для всього цього й були післярейсові огляди.

Медпункти належали залізничним поліклінікам. Якщо ви пам’ятаєте, то раніше були лінійні, вузлові й відділкові дорожні лікарні. Від цих установ і були медпункти на підприємствах. Ще були амбулаторії, були фельдшерсько-акушерські пункти.

А в чому найбільша небезпека наказу про закриття цих пунктів? Ну, крім того що є ризик втратити вже налагоджену систему медоглядів, звісно. Чому його називають непрофесійним?

Дії нинішнього керівництва ЦОЗ — це навмисне руйнування залізничної медицини. Усього комплексу структури залізничної медицини, що гарантувала безпеку руху поїздів і збереження здоров’я залізничників. Вони просто не розуміють, що це таке.

Щодо ліцензії на здійснення медичної практики для профоглядів. Чи є там якісь проблеми, пов’язані з правовими відносинами?

Машиністи поїздів мають проходити профогляди, наприклад, раз на рік, що регламентується відповідним наказом МОЗ і МІУ. У ньому — перелік цих оглядів, та це законодавчо затверджено. Ніхто цього не відміняв, наскільки я знаю. Це пов’язано з професійною діяльністю й розвитком профзахворювань. Огляди — важлива частина їхньої профілактики.

Онко, інфаркти міокарда, ішемічна хвороба, інсульт — це все важливо.
Уявіть собі роботу машиніста: проводилися дослідження про вплив монотонності й вібрації на організм людини, і, наприклад, могло з’ясуватися, що машиніст до п’яти років стажу хворів, поки не адаптувався до роботи.

З чим це пов’язано?

Це фізіологія людини. Така особливість роботи в тепловозі й електровозі. Крім іншого, впливає електромагнітне випромінювання. Зараз це нікому не цікаво, а раніше вважалося актуальним. Машиністи працюють у шкідливих умовах, а тому, як і всі представники шкідливих професій, мають проходити огляд.

Чому я думаю, що залізнична медицина зникне? Просто це все один з етапів євроінтеграції. Звісно, таких оглядів немає в жодній країні світу. Ну, може, крім Росії. Чому? Там відповідальність за роботу лежить на машиністі. З ним укладають контракт. Він зобов’язується не додавати у вазі, не вживати алкоголь, не курити й стежити за своїм здоров’ям. Відвідуючи лікарів, він несе особисту відповідальність за своє здоров’я. Тому, якщо трапляється катастрофа, то не підприємство несе відповідальність за людський фактор, а машиніст. У нас все навпаки.

Чому? Невчасно провели профогляд. Трапляється аварія, починають перевіряти машиніста й доходять до медичної частини: чи уважно до нього поставилися лікарі, чи не підробили документи. Може, він був гіпертоніком і пив якісь препарати, які йому не можна. Тобто відповідальність несе й підприємство, і медичний заклад, якщо медогляд здійснили неякісно.

Чи можливо цю медицину відродити в минулому вигляді? Наскільки це реально?

Річ у тому, що треба розуміти рівень здоров’я українського населення. Якщо японці живуть до 82 років, то українці 56-60 років. Цією статистики зараз немає, її просто ліквідували. Ми ж розуміємо рівень здоров’я населення, яке неправильно харчується, береться за будь-яку роботу.

Природно, і підходи мають бути іншими. Колись будемо здоровою нацією, і нам буде це не потрібно! Але поки це так.

Водночас важливим є питання доступності медичної допомоги. В умовах загального її дефіциту залізнична медицина була ідеальною моделлю: як раніше, так і зараз.

Чому залізничні лікарні були найкращими? Тому що організація медичної допомоги залізничників була під спеціальним наказом Міністерства шляхів і сполучення.
Якщо раніше у стаціонарі міських лікарень на одного лікаря припадало 25-30 хворих, то в залізничній лікарні — 10 хворих. Тим самим вироблявся відповідний стиль ставлення до хворого. І найголовніше — профогляди дозволяли лікарям контактувати із залізничниками в примусовому порядку. Оскільки ті часто приховували свої захворювання, боячись втратити роботу. У 90-ті роки це була дуже поширена практика. Ми всіляко з ними працювали — робили публікації про те благо, яке у них є в рамках цих оглядів. Навпаки, мовляв, розкажіть лікарю, що вас турбує — ми вас вилікуємо й повернемо до роботи.

Якщо ця ідеологія піде, то піде й усе інше. До речі, цього року вже 20 років як працює страхування на залізниці. У 2001-му ми реалізували ті завдання, що перед нами стояли в цьому напрямку. Цей той досвід, який був би корисний всій країні.

читайте також

Завантаження....