URM
Укрзалізниця Колонки Лонгріди Новини

Марчін Целеєвський: пасажири обирають дорожчий, але сучасніший рухомий склад

Із задоволенням дізнався про початок випробувань в Україні поїзда Stadler Flirt виробництва заводу Stadler у Білорусі. Це рух у правильному напрямку, який дозволить зробити пасажирські перевезення в Україні більш сучасними, зручними, економними та екологічними. Ще перебуваючи на посаді члена правління АТ «Укрзалізниця», відповідального за пасажирський напрям, у 2019 році, я діагностував кілька найбільш гострих проблем пасажирського сектору Укрзалізниці. Найперше, це монополізм єдиного виробника пасажирського рухомого складу в Україні, який диктує перевізнику свої умови, які економічно дуже невигідні для Укрзалізниці. У той час як Україна купувала новий тривагонний дизель-поїзд у єдиного вітчизняного виробника, Крюківського вагонобудівного заводу, у перерахунку на польську валюту, за 30 млн злотих, або 10 млн злотих за один вагон, Білорусь купувала за меншою ціною сучасні шестивагонні дизель-поїзди від PESA всього за 45 млн злотих, або 7,5 млн злотих за вагон. І це дивно, адже поїзди PESA виготовлялися на території Європейського Союзу, а саме в Польщі, де, скажімо, витрати на оплату праці вищі, ніж в Україні, і загалом продукція коштує дорожче. Ціновий диктат підтверджувався й тим, що модернізація, яку саме тоді проводила Укрзалізниця для пасажирських вагонів на своїх потужностях, обходилася їй у перерахунку на польську валюту у 2 млн злотих, водночас такий самий ремонт у ЄС коштував у 2,5 раза дорожче. Тобто дивно, що модернізація коштує в Україні дешевше, а купувати вагони в Крюківського заводу дорожче.

Тому Україні й справді потрібен ще один виробник сучасного рухомого складу для залізниць, саме для конкуренції та для отримання сучасних технологій. Таким шляхом ішла свого часу Польща, таким шляхом пішла й Білорусь, яка отримала дуже потужний поштовх у розвитку виробництва завдяки співпраці зі Stadler. Білорусь домоглася створення виробництва на своїй території і тепер має доступ до сучасних технологій побудови рухомого складу світового рівня.

У Польщі є позитивний досвід зі Stadler. З 2007 року в місті Седльці працює спільне виробництво зі Stadler. Було знайдено придатну територію та приміщення на пільгових умовах, Stadler інвестував кошти в їхню модернізацію та оснастив відповідним обладнанням. І це підприємство, яке спочатку працювало лише на замовлення залізничних перевізників у Польщі, тепер реалізує свою продукцію в багато країн, зокрема, на ринки Скандинавії, Італії та інших західних країн. Причому на експорт пішло 80 % від усієї кількості виготовлених електропоїздів, і це приносить значну користь для Польщі. Зараз у Седльці функціонує завод компанії, на якому працюють приблизно 1200 співробітників. На інших польських підприємствах-кооперантах, які взаємодіють із заводом, працюють ще понад 6 тис. осіб. Це, наприклад, металургійне виробництво, будують польські заводи, навіть виготовляють шафи електричні й механізми ходової частини сучасного рухомого складу.

Ще один приклад позитивної співпраці – польське підприємство Newag, яке теж має позитивний досвід співпраці з консорціумом Stadler. Newag зараз випускає дуже конкурентну продукцію, а саме гібридні потяги Impuls. Цей рухомий склад, який завдяки такій співпраці й розвитку технологій «народився» саме в Польщі. Він лише на 20 % дорожчий від поїзда електричного, але дає багато переваг. Так, під час руху з колій електрифікованих на колії, де електрифікація відсутня, він не потребує 40 хвилин маневрових робіт, а просто переїжджає на неелектрифіковану колію і спокійно везе пасажирів далі. У нього теж є пантографи, але він просто їх опускає і рухається далі. Він обладнаний дизельними генераторами. Кілька потягів уже в експлуатації в Польщі. А в Україні, де не електрифіковано 50 % колій, такі потяги можуть бути дуже затребувані.

Отже, можна чітко говорити, що співпраця з таким виробником як Stadler дала змогу організувати, зокрема у Польщі, цілком сучасні виробництва, отримати нові робочі місця, підвищити комфорт пасажирських перевезень. Дала доступ до нових технологій і можливість будувати рухомий склад не за старими проєктами, а ґрунтуючись виключно на сучасних технологіях і проєктах.

Саме тому я вже тривалий час займаюся просуванням ідеї щодо залучення такого визнаного виробника на територію України й будівництва в Україні заводу для виготовлення пасажирського рухомого складу спільного зі Stadler для колії 1520 мм.

Ще в жовтні 2019 року мені вдалося організувати зустріч з міністром інфраструктури України Владиславом Криклієм, головою Укрзалізниці Євгеном Кравцовим та віцепрезидентом Stadler Крістіаном Шпіхігером. Там обговорили обопільні перспективи співпраці для Stadler та України. Ми з командою шукали прибічників цієї ідеї в Україні. Під час кожної зустрічі з представниками Stadler я переконував їх у перспективності ідеї організації виробництва в Україні. Вони спершу вважали, що Укрзалізниця не має чим платити і ринок не є перспективним. Але ми переконували, що шляхи залучення коштів можна віднайти. В Укрзалізниці є можливість здавати в оренду вільні площі вокзалів, а це можуть бути значні кошти. Відпрацьовували ми й дуже перспективне питання здійснення ремонтів рухомого складу для залізниць країн ЄС. Укрзалізниця цілком могла б вигравати тендери на ремонти для перевізників з ЄС. Це чи не єдина можливість, не будучи членом ЄС, отримувати прямі кошти, а не кредити.

Зрештою, питання співпраці зі Stadler піднялося на рівень Президента України і його Офісу, і компанія Stadler зацікавилася ринком України. У 2020 році відбулася низка зустрічей в Укрзалізниці, у Міністерстві інфраструктури, та була велика зустріч за участі Президента України Володимира Зеленського, і процес, як бачимо, зрушив із місця.

Ми свого часу пропонували кілька локацій, де могло б бути розміщене виробництво Stadler. На мою думку, таких локацій мінімум три. Це Київський електровагоноремонтний завод у столиці України, одне з незавантажених ремонтних залізничних підприємств в околицях Львова, там зручно було б відпрацьовувати технологічні моменти з випробуваннями рухомого складу, там є змінний та постійний струм. І третя можлива локація — це Дніпро, де є потужні виробничі підприємства України, і це могло б створити цілий технологічний кластер для виробництва сучасного рухомого складу в Україні. Це питання стає тим більше актуальним у зв’язку з накладенням економічних санкцій на Білорусь з боку Європейського Союзу. Це, безумовно, може ускладнити роботу підприємства Stadler в Білорусі.

Я залишаюся прибічником ідеї створення виробництва Stadler в Україні, максимальної локалізації та можливості українців працювати на цих підприємствах й отримувати якісний пасажирський сервіс. Я переконаний, що Україна може стати виробником сучасних електропоїздів далекого сполучення для ринку 1520 мм та зможе заробляти, експортуючи рухомий склад за кордон. Польща такий досвід уже має. Цілком можна розглядати, як варіант, початок виробництва найсучасніших потягів Stadler з полегшеним алюмінієвим кузовом. Це буде крок України одразу в майбутнє залізничного транспорту світу. Аналогічну співпрацю можна розпочати й із компанією Newag з виробництва поїздів Impuls. Newag також виготовляє такі потрібні для України електровози вантажні Dragon та пасажирські локомотиви Grifin.

І попит на користування сучасними електропоїздами далекого сполучення буде, адже в Польщі, наприклад, є досвід, коли на одній і тій самій лінії курсують старий рухомий склад з дешевшими квитками й сучасний, з квитками на 20 % дорожчими, але там є інтернет, кліматична установка, там просто естетика краща. Так от, пасажири обирають дорожчий, але сучасніший рухомий склад. Старіші вагони їздять майже порожніми.

Я радію тому, що ті проєкти, які я починав обговорювати зі Stadler, продовжуються, і дуже сподіваюся, що реальне партнерство буде побудовано на благо пасажирів Укрзалізниці та це принесе користь економіці країни загалом.

читайте також

Завантаження....